Давайте на чистоту: більшість AI-проєктів зараз — це роздуті моноліти. Вони пхають усе в одну коробку: і навчання, і дані, і обчислення. Виглядає пафосно, але на ділі це неповоротка фігня. Якщо завтра з’явиться якась нова крута фіча, такому «монстру» доведеться переписувати пів системи з нуля...
короче, шлях у нікуди.
Я тут копався в доках Fabric і, здається, нарешті викупив їхню логіку. Вони не будують «найкращий у світі AI» (хоча на маркетингу можуть і таке загнути). Вони роблять базу, де все модульне.
Це як збирати кастомний комп.
Ти ж не купуєш герметичний ящик, де навіть оперативку не докинеш? Ти береш нормальну материнку і вставляєте туди те, що треба зараз. Fabric — це якраз така «материнка» для агентів.
Тут прикол у тому, що можна окремо підключити обчислювальні потужності, окремо — протоколи верифікації. Треба змінити модель? Будь ласка.
У монолітів від такої гнучкості зазвичай починається істерика.
Якщо завтра вилетить якась нова технологія, Fabric просто «встромить» її в свій стек і поїхали далі.
Мені такий підхід заходить.
Це чесно.
Замість казок про «ми зробимо все за вас», вони дають конструктор. Хоча, будемо реалістами — чим більше деталей, тим більше шансів, що щось десь «відвалиться» на стиках (привіт синхронізації). Але я краще буду возитися з гнучким конструктором, ніж сидіти в закритій коробці, яка застаріє до кінця року.
Короче, рух у них там зараз бодрий. Головне, щоб за цією модульністю не загубилася простота для звичайного юзера. Будемо стежити за оновленнями.