6 березня ціни на золото продовжували різко коливатися на тлі геополітичної напруженості на Близькому Сході та посилення захисних настроїв інвесторів. Багато експертів попереджають, що гроші схиляються до золота, а не до продуктивних інвестицій, що може мати негативні наслідки для економічного зростання.
Незважаючи на високу ціну, люди все ще масово купують золото як засіб збереження вартості.
Золото залишається «безпечним активом» на тлі невизначеності.
Щоб краще зрозуміти та проаналізувати причини й запропонувати політичні рішення, репортер газети News and Nation взяв інтерв'ю у доктора Нгуєн Туан Аня, викладача фінансів Університету RMIT В'єтнаму.
Останнім часом, попри постійно високі ціни на золото, тенденція до накопичення золота серед населення залишається дуже сильною. Зокрема, конфлікт на Близькому Сході різко призводить до зростання цін на золото. З макроекономічної точки зору, які, на вашу думку, основні причини, чому золото залишається бажаною інвестицією в «безпечну гавань»?
Основна причина випливає з природи золота як форми «твердих грошей». Пропозиція золота обмежена, незалежна від будь-якого уряду чи центрального банку, і воно має здатність зберігати свою реальну вартість попри інфляцію та геополітичну нестабільність.
У сучасному глобальному контексті зростають геополітичні ризики, особливо тривала напруженість на Близькому Сході. Це ще більше зміцнює позиції золота як безпечного активу. Історія показує, що щоразу, коли відбуваються великі конфлікти, ціни на золото, як правило, швидко зростають. Наприклад, коли у 2022 році спалахнув конфлікт в Україні, ціна на золото майже миттєво зросла.
Крім того, глобальна тенденція «дедоларизації» також спонукала багато центральних банків збільшити свої золоті резерви з метою диверсифікації активів. Згідно з міжнародними даними, світові центральні банки придбали приблизно 863 тонни золота у 2025 році, що вдвічі перевищує середній показник за період 2010-2021 років.
У В'єтнамі ці глобальні макроекономічні фактори в поєднанні з обмеженнями внутрішніх інвестиційних каналів ще більше посилюють настрої щодо безпечної гавані щодо золота.
Наразі на економіку впливає низка факторів, таких як інфляційний тиск, адміністративна реструктуризація та суворіші заходи податкового управління. Чи можуть ці фактори поєднуватися, спонукаючи людей обирати золото як безпечну гавань?
Так, з макроекономічної точки зору, ці три фактори суттєво зближуються та посилюють захисні настрої серед інвесторів.
По-перше, є фактор інфляції. Хоча інфляція відносно добре контрольована, середня інфляція у 2025 році все ще становить 3,31%, тоді як процентні ставки за 12-місячними терміновими заощадженнями становлять лише близько 4,5-5,5% на рік. Це призводить до низької реальної дохідності від депозитів, що змушує багатьох звертатися до золота як інструменту для збереження вартості активів.
По-друге, існує процес адміністративної реструктуризації на період 2023-2025 років. Об'єднання адміністративних одиниць та коригування управлінського апарату в деяких населених пунктах призвели до певних затримок в адміністративних процедурах. Малий бізнес та домашні підприємства повинні коригувати бізнес-ліцензії, ідентифікаційні податкові номери або процедури, пов'язані з землею, що призводить до тимчасового уповільнення підприємницької діяльності.
У цьому контексті багато бізнес-інвесторів схильні «стояти осторонь» і переходять до утримання високоліквідних активів, таких як золото.
По-третє, існує потреба посилити податкове адміністрування та підвищити прозорість руху грошових коштів. Ці заходи спрямовані на підвищення фінансової дисципліни, але в короткостроковій перспективі вони можуть призвести до перенаправлення частини грошових потоків на зберігання фізичного золота, яке є більш анонімним, ніж інші фінансові активи.
Світові ціни на золото постійно коливаються на тлі політичної нестабільності на Близькому Сході.
Подібні приклади існують по всьому світу. У Туреччині, протягом 2022-2023 років, коли інфляція різко зросла, а фіскальна політика змінилася, попит на золото серед населення швидко зріс. Індія також зазнала сплеску попиту на золото після грошових реформ у 2016 році.
Наслідки для економічного зростання
Коли велика кількість вільних грошей, що зберігаються населенням, не надходить у виробництво та бізнес, а залишається у формі золотих злитків, які наслідки це може мати для економіки?
Перший вплив полягає в тому, що економіка втрачає можливість мобілізувати дуже велику кількість капіталу. За багатьма оцінками, в'єтнамці наразі володіють близько 400-500 тоннами золота, що еквівалентно вартості активів у 40-45 мільярдах доларів США.
Якби лише 10-15% цього золота було конвертовано в інвестиційний капітал, економіка могла б отримати додаткові 4-6 мільярдів доларів на інфраструктуру та виробництво без збільшення державного боргу.
Другий вплив полягає в послабленні посередницької функції фінансової системи. Коли вільні гроші не депонуються в банках, довгостроковий капітал фінансової системи обмежений. Це ускладнює значне зниження процентних ставок за кредитами, а підприємства стикаються з труднощами в доступі до капіталу для розширення виробництва.
Третій вплив – це тиск на валютний ринок. Внутрішній попит на золото досить високий, тоді як офіційна пропозиція обмежена. Це може призвести до того, що частина іноземної валюти на вільному ринку потрапить у неофіційні канали імпорту золота, що, своєю чергою, чинить тиск на обмінний курс та управління монетарною політикою.
За його словами, яка макроекономічна політика потрібна, щоб заохотити людей добровільно повертати свої гроші в інвестиційні канали в економіці?
Найважливіше – зміцнити довіру до макроекономічного середовища. Коли люди вірять, що інфляція під контролем, обмінні курси стабільні, а інвестиційні канали прозорі, у них буде менше потреби тримати золото як захисний актив.
Значні інвестиції в золото можуть негативно вплинути на грошовий потік у виробництво та бізнес-діяльність.
Крім того, ринок капіталу потребує модернізації та підвищення прозорості. Наприклад, усунення вузьких місць для модернізації фондового ринку або відновлення довіри до ринку корпоративних облігацій зробить ці інвестиційні канали більш привабливими.
Один із підходів, який варто розглянути, полягає в інституціоналізації потоку золотого капіталу, а не простого контролю над ним за допомогою адміністративних розпоряджень. Зокрема, можна було б провести дослідження щодо випуску фінансових інструментів, забезпечених золотом, таких як золоті сертифікати або золоті облігації, що управляються Державним банком В'єтнаму.
За умови правильного розроблення ці інструменти задовольнили б потреби людей у накопиченні активів і допомогли б влити значну кількість вільного капіталу у формальну фінансову систему.
Якби його попросили запропонувати центральне рішення для перетворення золота на ресурс для економічного розвитку прямо зараз, що б він порадив?
Я вважаю, що В'єтнам міг би розглянути можливість впровадження національної програми золотих облігацій. Це був би ринковий інструмент, який би поважав законні права власності громадян і допомагав перетворити золото на ресурс для економічного розвитку.
Згідно з цим механізмом, люди купують облігації за готівку, але вартість облігації прив'язана до коливань міжнародних цін на золото. Інвестори отримають фіксовану номінальну процентну ставку, зберігаючи при цьому купівельну спроможність активу на основі цін на золото на момент погашення.
Міжнародний досвід показує, що ця модель застосовується досить успішно. Індія запустила свою програму суверенних золотих облігацій у 2015 році та мобілізувала мільярди доларів для свого бюджету, водночас зменшивши потребу в імпорті фізичного золота.
Якщо В'єтнам зможе мобілізувати приблизно 15-20% золота, що зберігається його населенням, економіка може отримати додаткові 6-9 мільярдів доларів довгострокового капіталу для інвестицій в інфраструктуру та програми цифрової трансформації.
Я вважаю, що коли бізнес-середовище стане прозорішим, адміністративні процедури спрощаться, а інвестиційні канали стануть привабливішими, гроші автоматично перемістяться з захисних активів, таких як золото, назад у реальний сектор економіки.